Ми б’ємось за те, чому нема ціни в усьому світі, - за Батьківщину (О.Довженко)
Як кажуть, героями не народжуються, героями стають. Сьогодні в Україні відзначать День Сухопутних військ Збройних Сил України. Серед військовослужбовців Сухопутних військ є багато осіб рядового та офіцерського складу, кого сміливо можна було б назвати словом «герой». Але сьогоднішню історію хотілось би присвятити тим, кого ми бачимо щодня, не підозрюючи про їхні заслуги.
07 квітня 1989 року у родині Шкляруків з с.Борушківці народився син Олександр. Батьки були впевнені, що його чекає світле і безхмарне майбутнє. Не думав і сам Сашко, граючись по сільських околицях з однолітками у війни, що ця гра у його житті перетвориться на реальність. У 90-х, на початку 2000-х так не думав ніхто.. Ніхто не міг уявити, що прийде ворог на українські землі, що нашим хлопцям доведеться пережити справжню війну.
Закінчивши 9 класів Борушківецької загальноосвітньої школи Олександр продовжив навчання у Любарській загальноосвітній школі№2 та по закінченню 11 класів вступив до Житомирського національного агроекологічного університету, де отримав кваліфікацію спеціаліста у галузі фінансів. Здавалось би, попереду робота за фахом та кар’єра фінансиста.Однак, у долі були свої плани..
Не ховаючись від служби у армії, з 2011 по 2012 рік Олександр проходив строкову службу в Збройних Силах України, по завершенню якої вирішив пов’язати свою долю з військом, підписавши контракт.
З квітня 2013 року Олександр Шклярук проходив військову службу за контрактом у 95-й окремій аеромобільній бригаді високомобільних десантних військ. У 2014 році, коли війна темною хмарою прийшла на Україну, Олександр був одним із перших, хто відчув на собі її холодний подих.
Не описати біль матері, яка чекає з війни сина, не описати почуттів батька, який щодня чекає дзвінка сина та з хвилюванням дивиться кожну стрічку новин. Все це, довелось пережити батькам Олександра, низький уклін яким, за те, що виховали такого сина. А він у цей час з побратимами приймав участь у виведені військових формувань та мирного населення з тимчасово окупованого Криму, бойових операціях на територіях Луганської та Донецької областей, захищав Донецький аеропорт.
За особисту мужність, високий професіоналізм, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня», медалями «Учасник АТО» і «Учасник бойових дій», нагрудними знаками «За зразкову службу» та іншими нагородами. Рішенням ХІІ сесії Любарської районної ради VІІ скликання від 02.08.№163 Олександру Леонідовичу Шкляруку було присвоєно звання «Почесний громадянин Любарського району». Його фото знаходиться у Любарському районному музеї у експозиції присвяченій АТО.
У серпні 2015 році війна для Олександра завершилась і він повернувся на мирну територію, де продовжив службу у 199 навчальному центрі ВДВ ЗСУ, передаючи свій досвід молодому поповненню.
У жовтні 2017 року Олександр звільнився з військової служби і завітавдо рідного дому, де був спокій і затишок, тепло і мирне небо над головою, де не чути було вибухів та стрілянини, де були тепла постіль та смачні мамині обіди. Але одному Богу відомо, що відчував Олександр, згадуючи бойові будні, друзів, які ніколи не повернуться додому, які нічні жахіття приходили йому у снах, які думки роїлись в голові. Війна мабуть ніколи не відпустить тих, хто хоч раз у житті пережив зустріч з нею.
Маючи диплом фінансиста, можна було б почати нове життя, нову кар’єру. Проте, думки про повернення до Збройних Сил не полишали Олександра і у березні 2019 року він підписав контракт на службу за контрактом у Любарському районному військовому комісаріаті. На даний час сержант Олександр Шклярук знову захищає нашу країну на Сході від російського агресора, беручи участь в Операції Об’єднаних Сил.
Олександр яскравий приклад мужності, витримки та витривалості.Зразок для інших, як потрібно любити свою Батьківщину, свій край.
Вітаючи Олександра та усіх його бойових товаришів з Днем Сухопутних військ, бажаємо їм легкої служби та якнайшвидшого повернення до рідних домівок з перемогою!
