Обов’язкова частка у спадщині
Спадкування — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Також спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи.
Законодавець передбачає два способи спадкування: за законом або за заповітом. Інколи трапляється так, що воля спадкодавця позбавляє спадкоємців першої черги права на спадщину. Саме для таких випадків було передбачено в Цивільному кодексі України поняття “обов’язкова частка у спадщині”.
Обов’язкова частка у спадщині — гарантована законом (статтею 1241 Цивільного кодексу України), незалежно від змісту заповіту, частка від прав та обов'язків спадкодавця для певних осіб (для вразливих категорій осіб з числа спадкоємців першої черги).
На обов’язкову частку у спадщині мають право:
- малолітні (особи, які не досягли чотирнадцятирічного віку), неповнолітні (особи, які не досягли вісімнадцятирічного віку) діти спадкодавця;
- непрацездатні діти, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця (непрацездатними вважаються особи, які досягли пенсійного віку; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія; непрацездатність підтверджується: пенсійним посвідченням (у разі коли особа досягла пенсійного віку, встановленого чинним законодавством України) або довідкою МСЕК про надання фізичній особі статусу інваліда будь-якої групи).
Набуття повної цивільної дієздатності до досягнення вісімнадцятирічного віку (наприклад, у випадку укладення шлюбу) та продовження особою трудової діяльності після досягнення пенсійного віку не позбавляє права на обов’язкову частку у спадщині. Однак вихід на пенсію на пільгових умовах не надає права на обов’язкову частку у спадщині.
Розмір обов’язкової частки у спадщині складає одну другу від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту. При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом, які б спадкували, якби такий порядок не був змінений заповітом. При цьому враховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Право на отримання обов'язкової частки не залежить від згоди інших спадкоємців. Однак якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку, то вони мають право звернутися до суду. Встановлений законом розмір обов'язкової частки може бути зменшений тільки в судовому порядку. У прийнятті рішення суд приймає до уваги відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, які існували за життя останнього, а також інших обставин, які мають істотне значення, наприклад, врахування в деяких випадках і майнового стану особи, що отримує спадщину тощо.
За більш детальним роз'ясненням Ви можете звернутися до фахівців відділу Любарського бюро правової допомоги Бердичівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: смт. Любар, вул. Незалежності, 39, тел.: (04147) 2-30-37.