День пам'яті та примирення
Сьогодні, 08 травня, відзначається День пам'яті та примирення. Цьогоріч Україна вшановує цю пам'ятну дату в умовах повномасштабної військової агресії росії. Традиційне гасло цих пам’ятних днів "Пам'ятаємо - перемагаємо!" цього року на державному рівні видозмінене на "Перемогли нацистів – переможемо і рашистів!".
Український інститут національної пам'яті знайомить з історіями українців, які пережили Другу світову війну та загинули від рук російських загарбників у ХХІ столітті.
"Ніколи знову" – це лаконічне гасло, що апелювало до кривавого досвіду XX століття, мало б унеможливити повторення жахіть масових вбивств та знущань з цивільного населення в ході військових конфліктів у майбутньому.
Проте агресія рф проти суверенної України та злочини щодо цивільних з боку російської армії перекреслили це повторюване десятиліттями гасло. Вони яскраво демонструють, що багато жахіть Другої світової війни знову стали реальністю в Європі, а її уроків – так і залишилися людством невивченими.
Трагічним свідченням цього є доля тих людей, які змогли пережити нелюдські умови гітлерівських концтаборів чи окупації, а загинули внаслідок так званої «денацифікації» рашистських військ.
Борис Тимофійович Романченко був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини — Бухенвальду. Крім того, його утримували в таборах Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен. Він опікувався збереженням пам'яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Бувши свідком жахіть Другої світової війни, Борис Тимофійович передавав знання про них майбутнім поколінням. Його життя обірвалося не у нацистській в’язниці чи за колючим дротом, а у власній харківській квартирі, в яку 18 березня 2022 року влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років.
Ванда Семенівна Об’єдкова була однією з тих людей, які вижили в окупованому гітлерівцями Маріуполі. Її мати була єврейкою, тож уникнути арешту жінці не вдалося. Сама ж Ванда Семенівна вижила тільки тому, що переховувалася від нацистів у міських підвалах. У цих же міських маріупольських підвалах обірвалося через 80 років її життя, 4 квітня 2022 року, коли вулиці й будинки міста перетворювали в пустку російська артилерія й авіація. За свідченням її доньки, Ванду Семенівну, замучену до смерті холодом, голодом і спрагою, поховали в громадському парку знищеного Маріуполя.
