Тихий передзвін над Замковою горою. Це голоси безневинних українських янголів, яких убила війна... У Житомирі вшанували пам'ять убитих росією українських дітей. На деревах  розвішали дзвіночки, що символізують їхні голоси.

З-поміж цих тендітних звуків - голоси дітей та онуків Володимира Ободзінського. Сьогодні він тут, серед присутніх. Чоловік в одну мить втратив все: дружину, дітей та онуків. Їх знищили дві 500-кілограмові російські бомби, що влучили у двоповерховий будинок Ободзінських в с.Юріївка Малинської громади. Від дому не залишилося нічого...

Кількість знищених росією дітей наближається до пів тисячі, травмованих  - більше удвічі. Жахлива статистика не є остаточною. Росія продовжує стріляти в спини українських дітей, атакуючи мирних жителів. А цифри з тимчасово окупованих територій та місць ведення бойових дій ще не відомі. 

Володимир Ободзінський втратив землю під ногами, коли дика російська агресія забрала найдорожче... Майже рік і три місяці минуло з часу трагедії. На аватарці його фейсбук-сторінки - сімейна світлина, де щасливо усміхаються   40-річна дружина Наталія, 14-річний  син Володимир, 19-річна донька Іванна  та однорічні онуки Ніколь і Дениско. Володимир так і працює в столиці в охороні .

"Зараз поїду до батьків. Але спочатку піду в церкву, потім на кладовище до своїх, - тремтячим голосом каже. -  Мене одна журналістка  запитала : що б ви сказали путіну і лукашеко? Кажу, нічого не сказав би, а закопав би живцем їх біля руїн свого будинку.."

Дає волю сльозам і з неприхованим душевним болем каже: " Вірю в  ЗСУ і  хочу одного  - справедливого покарання для  російських злочинців".