Правець або « Хвороба босих ніг»
Правець відомий людству з далекої давнини. Найдавніший опис правця знайдено в єгипетському папірусі, датованому близько 2600 років до н.е. Уперше детально описав хворобу і дав їй назву Гіппократ, у якого від цього захворювання, як вважається, загинув син. Правець завжди був проблемою ранової інфекції у період війни. Він і нині залишається серйозною медичною та соціальною проблемою, оскільки характеризується повсюдним поширенням , украй важким перебігом з високою летальністю .У світі щорічно хворіють на цю недугу близько 4 млн людей і гинуть близько 1млн (50% загиблих – немовлята, 15% - жінки після пологів).На початку року в Україні зареєстровано 8 випадків (5 дітей і 3 дорослих). Правець в Україні лишається значною медичною та соціальною проблемою, оскільки займає за летальністю четверте місце після СНІДу та сказу. Порівняно з розвинутими країнами, де смертність від тяжких форм правця становить близько 31%, в Україні летальність при цьому захворюванні перевищує 60%.
ПРАВЕЦЬ - це гостре інфекційне захворювання , яке вражає нервову систему людини. Збудник проникає в організм людини через будь-які пошкодження шкіри (поранення, опік, відмороження), проте найчастіше внаслідок вогнепальних, особливо осколкових поранень. Це одна із найнебезпечніших і важких гострих інфекційних хвороб, яка виникає внаслідок проникнення збудника до організму через ушкоджену шкіру або слизові оболонки. Одним з перших характерних симптомів хвороби є тризм – напруження і судомне скорочення жувальних м’язів, що затруднює відкривання рота. Майже одночасно, внаслідок напруження мімічних м’язів, з’являється застигла “сардонічна посмішка ” – лоб хворого у зморшках, очні щілини звужені, рот, розтягнутий, як у посмішці. Невдовзі виникає затруднене ковтання, внаслідок спазму м’язів глотки. Поєднання цих трьох симптомів є характерною ранньою ознакою правця. Потім з’являється тонічне напруження м’язів потилиці (регідність), що поширюється на спину, живіт, кінцівки. Залежно від переважного напруження тих чи інших м’язів тіло хворого набуває різноманітних поз. Частіше тіло хворого вигинається, він лежить із закинутою назад головою і дещо піднятою над ліжком поперековою ділянкою., сильні болючі спазми різних груп м'язів тулуба та кінцівок .У разі сприятливого перебігу через 2 – 3 тижні починається видужання. Сила судом зменшується, вони стають рідшими .На фоні нападу судом часто спостерігаються переломи хребта та інших кісток, розриви м’язів та зв’язок, вивихи суглобів. 
Розлади дихання, серцевої діяльності можуть призвести до їх зупинки і смерті хворого.
В теплий період року, коли багато людей працює у полі, порається у садах і на городах, зростає небезпека заразитися збудником працю. Його спори у грунтах зберігаються протягом багатьох десятиліть. Епідеміологи застерігають: токсини збудника правцю є сильною біологічною отрутою, яка уражає людину, а також майже всіх теплокровних тварин – коня, корову, вівцю, козу, собаку, кроля, морську свинку, білу мишу та ін. Саме травоїдні тварини і людина є носіями збудника правцю. Їхній травний канал є природним середовищем існування та розмноження правцевого мікроба. Тварини виділяють правцеву паличку постійно.
У природі існує постійний колообіг збудника правцю. З випорожненнями тварин і людей паличка виділяється у довкілля, яка у ґрунті перетворюється на спори і забруднює його. За сприятливих умов спори палички правцю можуть проростати, розмножуватися і накопичуватися. Вони стійкі до високих температур, навіть до дії дезінфікуючих засобі. Ґрунт є постійним резервуаром збудника правцю. Майже по всій Україні розвинене тваринництво і це сприяє забрудненню ґрунтів збудником правцю. Як уже зазначалося, вхідними воротами для збудника правцю є різні ушкодження шкіри – від масових поранень до ледь помітних подряпин Тому правцю легше запобігти, ніж лікувати. Оскільки навіть найсучасніші методи не можуть убезпечити повне одужання, немало хворих залишаються інвалідами
Профілактика правця Оскільки правцева паличка проникає в організм через рану, слід передусім дотримуватись правил щодо профілактики травм, навіть дрібних. Під час весняно-літнього сезону слід ходити взутим особливо під час роботи на городі, у саду, користуватись рукавицями. За шкірою рук і ніг слід ретельно стежити – не допускати садин, тріщин.
Суттєве значення має санітарно-просвітницька робота. Люди повинні знати про необхідність звернення за медичною допомогою при отриманні травм, навіть незначних, особливо при забрудненні рани землею, а також при укусах тваринами. А повноцінну обробку рани може здійснити лише медичний працівник. Тому постраждалому при будь-якій травмі необхідно звернутись у медпункт.
Ясна річ, не всі, хто отримав поранення уражаються правцем. На десятки тисяч можуть захворіти лише декілька осіб або й менше, але майже кожен з них ризикує життям.
Головна зброя – щеплення Чому ж усе-таки хворобу не подолано й досі? Адже вакцинація проти правцю у нас здійснюється з 1960 року. Причин кілька. У ті часи, коли планових щеплень не робили, здебільшого хворіли діти. Тепер діти та молодь майже не хворіють, оскільки внаслідок щеплень захищені від правцю на 75-90%. Натомість помітне “старіння ” хвороби: 85% хворих – це люди похилого віку. Вони або зовсім не були щеплені проти працю, або відтоді минуло більше як 10 років. Тобто через порушення як планової активної, так і активно-пасивної (після травми) вакцинації, у них відсутній захисний бар’єр.
Вакцинація від правця входить до календаря профілактичних щеплень. Починаючи з двох місяців, дитина має отримати шість щеплень: у два, чотири та шість місяців. Потім у півтора року, шість років і 16 років. Далі вакцинуватися від правця треба кожні десять років. За допомогою щеплень правцевим анатоксином можна знизити захворюваність на правець за умови створення імунітету в кожній людини, але ліквідувати його зовсім на земній кулі, мабуть, неможливо, оскільки для цього потрібно було б цілком знищити збудника в ґрунті, а це практично не здійснимо.
Отже, на сьогоднішній день щеплення є чи не єдиним засобом боротьби з правцем і найнадійнішим методом профілактики цієї страшної хвороби. Відмова від щеплень небезпечно для життя. Якось так складається, що коли людині в даний момент не загрожує небезпека захворіти на ту чи іншу недугу, вона без ентузіазму чи навіть з деяким недовір'ям ставиться до її профілактики, не розуміючи, що цим самим ставить під загрозу своє здоров'я і навіть життя.
Отже, захворюваність на правець у нашій країні рік у рік знижується. Це є наслідком профілактичної роботи, спрямованої на запобігання цій страшній хворобі. У нас є всі умови для подолання такої грізної і небезпечної інфекційної хвороби, як правець. Від населення вимагається зовсім небагато — не відмовлятись від профілактичних щеплень і при пораненні своєчасно, без зволікань звертатись за медичною допомогою.
Любарське відділення ДУ «Житомирський ЦКПХ МОЗ України»
