Як подалати невроз?

Фото без опису

НЕРВИ - вони в усі часи залишаються нервами зі своїми невеселими наслідками. Адже життя людини так чи інакше пов’язане з емоціями, які в свою чергу, порою, спричиняють скарги на погіршення фізичного самопочуття. Це так звані «приховані неврози», які можуть минати під маскою тілесної недуги.

В результаті надмірних переживань відчуття порушення діяльності серця вважаються найпоширенішими з усіх соматичних «масок» невротичного стану. Характерними проявами цього є болісне відчуття тяжкості в грудях, «завмирання» серця, поколювання або «стиснення» під ключицею чи лопаткою. Але, за спостереженнями із лікарської практики, на відміну від справжніх хворих із недугами серця, такі люди занадто говіркі, метушливі, у них вкрай нестійка увага, вести бесіду з ними порою навіть складно. До того ж, при проведенні об’єктивних досліджень у таких пацієнтів не виявляються будь-які функціональні розлади у роботі серця.

ЯК ПОДОЛАТИ НЕВРОЗ ?

Не варто заглиблюватись у сумні спогади, накопичувати власні образи, зосереджувати свою увагу на прикрих дрібницях, постійно «перемелювати» різні невротичні симптоми. Треба вселяти в себе впевненість, не нудьгувати та не западати духом, зберігати оптимізм і бадьорість.
Одним із факторів психологічного захисту є наші захоплення, улюблені справи, все те, що нам подобається та піднімає настрій /прогулянки, рукоділля, туризм, віра, церква, читання, музика, тощо. Не забуваючи при цьому, що чим більше таких способів – тим менше ризиків порушень психічної рівноваги.
Найкраще відволікає від неприємних вражень трудова активність, особливо фізична праця, оскільки вона сприяє виробленню ендорфінів і нормалізації рівня стресових гормонів. Негативні емоції часто супроводжуються викидами адреналіну, гормону, який активує організм у стресових ситуаціях, і фізична активність допомагає організму ефективно використати цей гормон, що сприяє зниженню напруження. Також важливо навчитись правильно реагувати на невдачі та інші життєві негаразди, шукаючи одночасно раціональний вихід з будь-якого складного становища.
Коли тяжко на душі, все з рук «валиться» скористуйтесь перевіреним способом розрядки «поплач – легше стане». Порада слушна, але зловживати нею не варто. Хоча слід пам’ятати, що саме плач є однією з форм психологічного захисту організму від негативного впливу навколишнього середовища і на мові психоаналізу такий спосіб називається регресією. До того ж наукові дослідження медицини підтверджують, що ті, хто мало плаче, мають більше болячок саме через таке стримування.
Іноді такі якості, як витримка, стійкість, вміння змовчати вартують більше аніж крик, нестерпний плач чи биття посуду. Втрата контролю над собою призводить до стану афекту, коли людина не усвідомлює своїх слів та вчинків. Стримати такий негативний запал можливо лише за умови «вмикання» свідомості.
На жаль, постійні психологічні та фізичні стреси, біль, горе та різні переживання можуть бути такими тяжкими, що навіть витримана людина ризикує отримати недугу і в молодому віці. Крім того, варто застерегти, що постійні хронічні стреси сприяють розвитку виразкової хвороби шлунку, інфаркту й інсульту.
Особисті навички подолання стресу, підтримка рідних і близьких людей, участь у громадському житті – це саме ті чинники, які допомагають людині не лише адаптуватись у складних життєвих ситуаціях, але й «відновлюватися» після них.
Наостанок доцільно нагадати один із мудрих висловів великих людей, який нагадує, що « Хто міцний тілом, може терпіти й спеку й холод. Так і той, хто здоровий душевно, у стані витримати й гнів, і горе, і радість, й інші почуття».