Безбар’єрність: Людина, яка самостійно виховує дитину

Фото без опису

У суспільстві існує стереотип, що відсутність батька негативно впливає на розвиток дитини. Ідея, що дитина, виховувана одноосібно матір’ю, обов’язково буде недоглянутою або чогось не матиме, є помилковою. Чоловічий приклад важливий, але не єдиний варіант, і виховання дитини самостійно може бути таким же успішним, як і в сім’ї із двома батьками родині.

«Одна» не означає «одинока» чи «неспроможна». Суспільство часто сумнівається в здатності матері виконувати свою роль, що шкодить її самооцінці та викликає почуття провини. Запитання, на кшталт «Як ти забезпечуєш відсутність батька?» є недоречними.

Якість виховання не залежить від кількості батьків у сім’ї. Існують родини, де один з батьків присутній, але не виконує своїх обов’язків, і вся відповідальність лягає на іншого.

Емоційний стан жінок, які виховують дітей самостійно, часто є стабільнішим, оскільки вони розраховують тільки на себе. Тому поняття «ідеальної» родини не існує, і ярлики «повноцінна» чи «неповноцінна» шкодять.

Другий поширений стереотип полягає в тому, що жінка, яка виховує дитину самостійно, обов’язково прагне знайти нові стосунки. І навпаки, існує інший стереотип, що жінка свідомо обирає бути самотньою і не хоче впускати нікого до себе і своєї дитини. Важливо уникати таких ярликів і сприймати кожну жінку індивідуально, без нав’язування суспільних кліше.

Запитувати про відсутність батька дитини доцільно лише тоді, коли жінка сама ініціює розмову. Раптове запитання про батька в інших контекстах виглядає некоректно.

Обговорюючи сімейні обставини дітей, важливо бути чутливими. Фрази, як «де твій тато/мама?» або «як вам без тата/мами?» можуть формувати у дитини відчуття, що її родина «не така», що підриває її самооцінку. Краще ставити нейтральні запитання: «Розкажи про свою родину» або «Хто тебе виховує?».

Заходи, орієнтовані на стандартну сім’ю, можна адаптувати до більш інклюзивного формату, присвячуючи їх «найважливішій людині» в житті дитини. Якщо дитина хоче виразити почуття до відсутнього батька, підтримайте її в створенні символічного подарунка.

Якщо дитина не хоче говорити про родину, запропонуйте альтернативи, наприклад, створити щось для себе або важливої людини в її житті.

Обговорювати фінансову ситуацію матері, яка виховує дитину самостійно, слід обережно та тільки в відповідному контексті. Питання про фінанси — це інтимна сфера, яку варто підіймати тільки, якщо жінка сама ініціює розмову. Не можна припускати, що всі самотні матері мають фінансові труднощі чи їм «важче». Багато жінок справляються з викликами і можуть мати фінансове становище, яке не гірше за деякі двобатьківські сім’ї.

Запитання про фінанси можуть бути доречними, якщо мама сама їх підіймає чи просить допомоги. У такому випадку важливо пропонувати підтримку з емпатією, не викликаючи почуття провини. Питання про фінанси також можуть бути доречними при наданні соціальної допомоги, якщо жінка дала на це дозвіл.

Якщо ви хочете допомогти фінансово, важливо запитати, чи є потреба в допомозі, наприклад: «Чи можу я зробити для тебе цей подарунок?» або «Чи можу я допомогти оплатити певну справу?» Такий підхід дає людині вибір і не створює відчуття нав’язування допомоги. Пропозиція допомоги типу «Давай я тобі скину гроші, бо я бачу, що ти не справляєшся», є недоречною і може викликати психологічний тиск.

Якщо ви хочете зробити подарунок, запитайте, що саме може бути корисним для мами чи її дитини. Це дозволить їй вибрати те, що їй дійсно потрібно, і уникнути непотрібних речей. Практикуйте активне слухання: якщо мама згадує про потреби, підкажіть: «Мені здається, я можу допомогти в цьому. Чи можу я зробити такий подарунок?» Запропонуйте кілька варіантів, наприклад: «Я можу допомогти з оплатою школи або придбати необхідні речі для дитини. Що з цього було б найдоречнішим?»

Якщо мама відповідає, що їй незручно, скажіть: «Я розумію, але щиро хочу допомогти. Дозволь мені це зробити». Якщо вона відмовиться, важливо поважати її рішення.

Щоб уникнути непроханих порад, які можуть створити додатковий тиск, важливо дотримуватись кількох простих принципів. Перш за все, варто запитати себе: «Для чого я хочу дати цю пораду?» і подумати, чи людина сама зверталась за порадою. Якщо ні, ймовірно, це не потрібно. У випадках, коли це не професійна консультація, а просто спілкування, важливо розуміти, що люди зазвичай шукають підтримки, а не рекомендацій, особливо якщо ви не є експертом у цій сфері. Замість того, щоб давати пораду, краще висловити емпатію: «Це дійсно потребує багато ресурсів. Я розумію, що тобі нелегко, але ти чудово справляєшся».

Якщо ж ви вважаєте, що ваша порада може бути корисною, спершу запитайте: «Чи можу я поділитися своїми думками?» Це дасть людині можливість вибору і не створює відчуття тиску.

Для підтримки жінки, яка виховує дитину самостійно, важливо створити простір для відкритого діалогу, заснованого на повазі до її бажань і потреб. Замість нав’язування власного бачення, краще запитати: «Як я можу тебе підтримати?» Підтримка полягає не тільки в словах, а й у допомозі з побутовими справами або доглядом за дитиною. Важливо дозволити жінці відчути, що вона не одна, та підтримати її у важких моментах, висловлюючи розуміння, наприклад: «Ти чудово справляєшся».

Не слід героїзувати маму — визнання своїх обмежень і готовність просити допомогу є важливою частиною здорового процесу підтримки. Жінка має право на відпочинок і допомогу, не прагнучи бути ідеальною у всіх сферах.

Роботодавці можуть підтримати таких матерів, запропонувавши гнучкий графік роботи або можливість працювати віддалено. Важливо почати діалог і дізнатися, як організація може допомогти поєднувати роботу та батьківські обов’язки. Створення умов для перебування дитини в офісі може зменшити стрес і забезпечити комфорт, але важливо, щоб це не створювало напруги серед інших працівників.

Власники закладів можуть також створити підтримуюче середовище, впроваджуючи дитячі кімнати, пандуси для візочків, вбиральні з пеленальними столиками та увагу до потреб клієнтів з дітьми. Це допомагає жінкам інтегруватися в суспільне життя, не обмежуючи їх час з дитиною, і розширює аудиторію бізнесу.

Прикладом недоречних фраз можуть бути: