Житомирська районна військова адміністрація нагадує: збереження Чорного моря — це наш спільний обов’язок перед майбутніми поколіннями
Щороку 31 жовтня світ відзначає Міжнародний день Чорного моря – важливу дату, покликану нагадати про цінність унікальної морської екосистеми та необхідність її захисту. Для України це море має не лише природне, а й стратегічне значення, адже саме воно стало ареною екологічної війни, яку веде Російська Федерація проти нашої держави та регіону.
Системна екологічна війна проти Чорного моря
З 2014 року окупований Крим перетворено на головний осередок мілітаризації Чорноморського регіону. Росія розмістила там ракетні комплекси, військові аеродроми, склади боєприпасів, що призвело до знищення природоохоронних територій та забруднення моря.
Постійні військові навчання, вибухи, витоки пального й нафтопродуктів спричинили різке зростання рівня забруднення води, деградацію донних біоценозів і загибель морських видів.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році російський флот замінував західну частину Чорного моря, а затоплені судна, літаки та танкери стали тривалими джерелами токсичних викидів. Унаслідок цього у воді зафіксовано перевищення концентрації нафтопродуктів і важких металів у десятки разів від норми.
Підводні вибухи, гідроудари та інтенсивна робота сонарів російського флоту призводять до загибелі морських ссавців. Лише у 2022 році було зафіксовано понад 900 випадків загибелі дельфінів та китоподібних — утричі більше, ніж у довоєнний період.
Наслідки підриву Каховської ГЕС
6 червня 2023 року російські війська підірвали Каховську гідроелектростанцію. Цей злочин спричинив масштабний екологічний колапс: у північно-західній акваторії моря різко знизилася солоність води, зафіксовано масове цвітіння ціанобактерій, гіпоксію та загибель риби.
Концентрації токсичних речовин, зокрема фенолів і хрому, перевищили довоєнні показники у десятки разів. Постраждала флора та фауна заповідних територій — дельти Дунаю, Керченської протоки, Чорноморського біосферного заповідника.
Інші форми екологічного тероризму
Російська Федерація свідомо руйнує природу окупованого Криму. Будівництво Керченського мосту, незаконний видобуток піску, забудова прибережних зон, хімічні витоки з промислових підприємств — усе це призвело до знищення унікальних екосистем і скорочення біорізноманіття.
У 2024–2025 роках зафіксовано сотні випадків незаконних скидів стічних вод, розширення сміттєзвалищ, деградацію земель і засолення ґрунтів.
Внаслідок безконтрольної діяльності окупаційної адміністрації Криму зменшено площу природно-заповідного фонду на 16,9 тис. гектарів, а низка червонокнижних видів птахів виключена зі списку охоронюваних.
Порушення міжнародного права
Російська Федерація грубо порушує норми міжнародних угод, зокрема:
- Бухарестської конвенції про захист Чорного моря від забруднення (1992);
- Конвенції ООН з морського права;
- Рамсарської конвенції про водно–болотні угіддя;
- Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій (1977), який забороняє дії, що завдають масштабної шкоди природному середовищу.
Мінування морських шляхів, підрив гідроспоруд, отруєння води та руйнування екосистем — усе це є воєнними злочинами проти довкілля.
Міжнародна відповідальність і позиція України
Україна послідовно фіксує екологічні злочини Росії, проводить моніторинг стану Чорного моря та закликає міжнародних партнерів:
1. Визнати дії РФ екологічною агресією і воєнним злочином.
2. Створити міжнародну місію моніторингу під егідою ООН або ЄС.
3. Запровадити санкції за екологічний тероризм.
4. Заснувати компенсаційний фонд для відшкодування екологічних збитків.
5. Інтегрувати питання екологічної безпеки в систему європейської політики безпеки.
Росія веде війну не лише проти України, а й проти природи. Захист Чорного моря — це захист життя, міжнародного права та майбутнього всього регіону. Україна виступає не лише як жертва агресії, а як держава, що формує нову архітектуру екологічної безпеки в Європі.
