Героїчно боронять рідну землю від ненависного  ворога наші захисники. Але нещадна війна продовжує  забирати на небеса найкращих синів України. 

       25 березня  страшна звістка пролетіла населеними пунктами  Любарської  територіальної громади,  на Донеччині   загинув навідник механізованого взводу,    старший солдат  30 окремої механізованої бригади ім.Князя Костянтина Острозького  Хасанов  Юрій  Рустамович.

       Юрій народився  6 травня 1999 року в  селі  Привітів  у родині,  де  виростили,  виховали  та дали путівки в життя  трьом  донькам  та єдиному  сину.  Звичайний  сільський хлопець, який випромінював позитив   з кожної  клітинки власного тіла,  простий, скромний, постійно усміхнений, завжди готовий прийти на допомогу. Закінчив місцеву школу, відслужив строкову службу спочатку в Калинівці на Вінничині , а згодом   у  Новоград-Волинському на Житомирщині. Після строкової служби підписав контракт.  Завжди  йшов до мети. Для нього не існувало задач, які він відкладав "на потім", все виконував  чітко та досконало, був цілеспрямований, в короткий час освоював нові навички від  кермування автомобілем до навичок водіння СПГ – 9.

        30 березня провели Юрія дорогою останньою земною у вічність.

Загинув ти, за мить одну загинув

І ангелом у Небеса полинув…

Лишив всі мрії, юність, друзів і подругу,

Залишив хлопців всіх близьких по духу,

Ридання, сльози, кров, руїни,

Страшні сліди війни на Україні!

Скільки треба сили хоронити сина?

Такого молодого…Та як без сина далі жити?

І лишиться одна могила

І світла пам'ять лиш про сина.

     Висловлюємо щирі співчуття батькам  Рустаму  Амерхоновичу,  Ларисі  Павлівні,  сестрам, всій родині, односельчанам   у  великому,  непоправному горі.

     Низький уклін  і світла пам'ять  Герою від теперішніх та майбутніх поколінь.

Слава Україні! Героям Слава!